Навіщо нам потрібна вдячність?
У сучасному світі багато хто забув про одне з найсильніших і найпрерасніших почуттів - почуття вдячності. У своєму істинному прояві, воно выражаеться у поєдннні щастя і щирих сліз радості. Про що ці почуття? Про наше визнання своїх потреб, слабкості і уразливість, своєї недосконалості і неідеальності. Вдячність - це прийняття блага іншого, як дар, схвалюючи і визнаючи важливість цього іншого.
У епоху нарцисизма, проявляти вдячність стало дуже складно. Багато людей намагаються бути настільки самостійні і самодостатні, що б уникнути вдячності : "Не хочу бути комусь повинен". В стані прохання, такі люди переживають свою уразливість і слабкість. Їм набагато простіше встановити підвищений контроль за своїм життям, звалити на себе тонни складних завдань і цілей, які виснажують. А все тому, що в дитинстві батьківські фігури маніпулювали почуттям вдячності, з аргементом " ти повинен".
З іншого боку, часто можна почути фразу від старших людей, чи близьких: " Ти маєш бути мені вдячним за...за те, що народили, дали освіту, дарували подарунки..іт.п." Метою таких фраз є запрошення в почуття вини. Але все це не про вдячність. Це відчуття неможливо випросити, воно або є у своїй подобі - щире, істенне, від душі прекрасне і величне, або його не має. Як і почуття любові....