Вы находитесь здесь:   Главная > Мои статті > Любить, не любить?

                                                                                         Любить, не любить?

     Люди часто схильні змішувати розуміння «кохання» і «закоханість».  Та що там казати, сотні психологів та психоаналітиків довго не могли розділити ці поняття.  Зараз існує безліч теорій та класифікацій кохання. Розглянемо найбільш цікаві із них:

«Трикутне» кохання за теорією  Р. Дж. Стернберга

  За словами автора,  істинне кохання базується на  трьох компонентах, які разом можуть бути розглянуті, як вершини рівнобедреного трикутника. Ці вершини це:

Інтимний компонент  - наявність близьких взаємин, довіра, бажання підвищити добробут коханої людини, відчуття щастя з коханим, глибока повага , взаєморозуміння, уміння ділитися своєю власністю, отримання і надання духовної підтримки.

Компонент пристрасті  - включає романтичні відносини, сексуальний потяг, статевий контакт; як додаткові потреби - почуття власної гідності, перевагу над іншими, самореалізація в цій перевазі.

Компонент рішення і зобов'язання включає два аспекти: рішення людини, кохає вона чи ні (короткий період взаємин) та зобов'язання людини підтримувати це кохання (тривалі відносини).        

     Якщо проаналізувати всі можливі комбінації перерахованих вище компонентів, вийде 8 підгруп, що утворюють класифікацію любові по Р. Дж. Стернбергу:

 1.Симпатія (тільки інтимність) - один з партнерів має тільки один інтимний компонент при відсутності пристрасті та рішення і зобов'язань;

 2.Безрозсудливе кохання (тільки пристрасть) -"манія", де об'єкт любові  ідеалізується, носить нав’язливий характер. Таке почуття, більшою мірою, є проектування потреб люблячого, а не справжній інтерес.

  3.Порожнє кохання (тільки компонент рішення і зобов'язання) -  основу взаємин складають зобов'язання , за відсутності пристрасті та інтимності, що рано чи пізно призводить до почуття провини та виснаження. Така любов можлива у похилому віці за ради суспільних та впорядкованих традицією взаємин.

 4.Романтичне кохання (інтимність і пристрасть) - коханці пов'язані фізичним і сексуальним потягом, але зобов'язання один перед  одним  не мають, тобто партнери покладаються на випадок.  Якщо ці відносини тривають досить довго, то малоймовірно, що вони призведуть до шлюбних зобов’язань.

 5.Кохання у шлюбі (інтимність та рішення і зобов'язання) - це тривала дружба, де іноді компонент пристрасті  подружжя шукає на стороні. Тому  у шлюбі важливо  не забувати звертати увагу на  повернення пристрасних, різноманітних та яскравих сексуальних відносин.

  6.Безглузда любов (пристрасть і зобов'язання) – Як правило, руйнівні стосунки, де пристрасть швидко згасає, а зобов'язання носять неглибокий характер. Може укладатися шлюб по причині вагітності, але не носить довготривалих міцних стосунків.

7.Досконала любов (інтимність, пристрасть і зобов'язання) - досягнення досконалої любові може бути важким, але утримання її ще важчим. Це постійна робота над стосунками, але саме такі стосунки дадуть людині відчуття справжнього кохання та щастя. Отож воно того варте!

 8.Нелюбов (відсутність усіх компонентів)- ділові відносини.

«Кольорове» кохання  по І.С.Кону

  1. Ерос ( червоне кохання) – пристрасне кохання-захоплення, рідко зустрічається, триває не довго; 

 2. Людус ( жовте кохання) – кохання зі зрадами, відносини не глибокі з частими змінами партнерів, важливість особистості набагато менша ніж фізична близкість; 

Ці два типи любові, на думку автора, найбільш притаманні чоловікам. 

3. Сторге (синє кохання) - дружба, взаємоповага, підтримка, розуміння, досить спокійні відносини, в яких часто не вистачає пристрасті, через що іноді можуть  бути ситуативні  зради.  

 4. Манія (помаранчеве кохання) - одержимість, з жагучим потягом тотального володіння партнером, невпевненістю і залежністю. Найбільш руйнівні стосунки. 

5. Прагма (зелене кохання) - любов за розрахунком, розумовий і практичний підхід до відносин, ставка на володіння майном та перспективність  стосунків у майбутньому.

  Автори вважають, що сторге, манія і прагма більш властиві жінкам. 

6. Агапе ( фіолетове кохання) – безкорислива самовіддача, жертовність , у більшості випадків відсутність взаємності; може тривати досить довго з елементами меланхолії, страждань, депресії, суїцідальних наслідків.

Немає сумнівів у тому, що любов і закоханість - це два різних почуття. Справжнє кохання -  це стан, який формується поступово. Перед  ним  часто передує закоханість, але не кожна людина здатна перевести ці почуття на більш серйозний рівень. Як же розрізнити істинне почуття кохання і непродуктивну закоханість, що не матиме наслідків.

Симптоми непродуктивної закоханості, або любовної залежності:

1.Егоїстичність.   Закоханий постійно сконцентрований на своїх почуттях, переживає про свій власний не комфорт, тоне у власних стражданнях, хоче будь-якою ціною побачити об’єкт своєї любові, нагадати про себе, навіть у незручний для того час.

2. Короткотривалість.  Патологічна закоханість( по типу манія) виникає у дуже короткий час після знайомства. Слід насторожитися, якщо після 3 днів знайомства вам уже абсолютно серйозно признаються у кохання або пропонують руку і серце. Скоріше за все, людина закохалася у самостійно придуманий образ ( часто самого себе), який спроектувала на вас, але це не має жодних відносин до справжнього кохання. Крім того, така закоханість має звичку так само швидко кудись зникати,  без можливості пояснень.

3.Навязливий характер.  Закоханий постійно думає про об’єкт кохання,  при цьому перестає реалізовуватися у інших  важливих аспектах свого життя: спілкування з друзями, рідними; спорт та хобі не приносять задоволення; активно знижується апетит і потреба у сні;  може покинути роботу, ВУЗ, тощо. Така людина залежний від необхідності побачити або почути об’єкт свого кохання. Такий стан нерідко призводить свою жертву до формування того, що  в психологій називають любовна залежність або ероманія.  Іноді людина може мати суїцідальні тенденції або ж потрапити до психіатричної лікарні.  Гарним прикладом ероманії є  французький художній фільм «Любить, не любить» з Одрі Тоту.

4. Почуття власності. Досить часто є причиною багатьох розлучень, коли один із партнерів прагне до тотального контролю над іншим. Диктування умов своєму коханому(ній):  що одягнути, як розмовляти, з ким дружити, - досить часто характерні для людей з низькою самооцінкою, дитячою травмою, обмеженням розуміння та нездатних до щирого кохання і прийняття. Поряд з такою людиною відчуватиметься страх, невпевненість та неможливість вільно дихати.

      4.Невгамовна пристрасть. Звичайно пристрасть це яскраве почуття, що відіграє важливу роль у відносинах, дає можливість розкрити усю палітру вражень та емоцій між людьми. Але у даному випадку, при непродуктивній закоханості пристрасть є нав’язливим прагненням  тільки до тілесного володіння партнером, обходячи осторонь  цікавість до його особистості, інтересів, проблем, почуттів, тощо.

5.Довготривала відсутність взаємності. Як правило нав’язлива закоханість буває без взаємності, часто це почуття до недосяжного об’єкту ( кумира, зірки, тощо).

        Теорій та класифікацій кохання безліч, та майже всі психологи солідарні в тому, що люди, які здатні на прояв справжніх глибоких почуттів – щире кохання, відрізнялися внутрішньою гармонією і хорошим самопочуттям, а в їх біографії є приємні спогади та досвід сприятливих  сімейних стосунків у дитинстві. Ті ж ,хто здатний лише на непродуктивну закоханість,  мали, як правило, слабке здоров'я , а життєвий шлях починався з суворої або байдужої сімейної обстановки.  До того ж , такі люди відрізнялися зайвою тривожністю і ранимістю. Спектр їхніх почуттів до жаданого об'єкту постійно варіював - від ненависті і відторгнення до непереборного бажання.   Отож, можливість кохати по справжньому – є причинним наслідком виховання. Простіше кажучи: людина, яку «не любили» у дитинстві - не може по справжньому любити в майбутньому.   

Тож кохайте і  будьте коханими, по справжньому - від усієї душі!!!

 

« Предыдущая | ВВЕРХ | Следующая »
 
 
Помощь психолога г.Винница